Сприйняття мистецтва як форма людської                                      діяльності

  Художня галерея - це власний світ 
                           художника.

"Галерея - це світ створений руками та уявою Художника."
Alina I.V

Взаємодія філософії та мистецтва.

Філософія виникла в глибоку давнину, задовго до появи таких наук, як біологія, хімія, фізика та інші. Поняття філософія походить від грецьких слів філео і софія, що в перекладі означає любов до мудрості.
Буквальне тлумачення дало привід називати філософами любителів поміркувати від нічого робити. Коріння такого розуміння філософії сягають глибокої давнини: у період панування богослов’я філософія часто перетворювалася на марнослів’я використовувалася для того, щоб обґрунтувати релігійні, фанатичні уявлення.
Слово філософствування залишилося як пам’ять про сиву давнину. Насправді філософія нічого спільного немає з такими поглядами. Філософія виникла раніше багатьох наук, - як тільки людина почала серйозно міркувати про навколишній світ. І як будь-яку науку. Викликала її до життя потреба людини пізнавати і практично впливати на навколишній світ.
Філософія – форма суспільної свідомості, яка дає теоретичне розв’язання питань світогляду з точки зору відношення людини і світу, мислення та буття, духовного та матеріального;виробляє загально цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, досліджує практичне, пізнавальне, етичне та естетичне відношення людини до світу.
Філософія покликана в кінцевому підсумку дати теоретично обґрунтовані відповіді на питання про меті і смисл життя про щастя і шляхи його досягнення, створити життєвих цінностей та ідеалів. Філософія пізнання націлене на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та природної дійсності і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму соціальної поведінки людини.
За минулі століття філософія нагромадила величезний теоретичний вантаж, що поповнюється мислителями різних епох і народів. У період Київської Русі філософія асоціювалася з мудрістю і насамперед, з книжним знанням. Тому філософом називають людину, яка любить книги, граматику, людину освічену, яка вміє збирати звідусіль премудрість, але передавати її іншим, спираючись на знання, прогнозувати розвиток подій, давати мудрі поради.
Невипадково Кирила і Мефодія називали «вправними філософами». Споконвіку під філософією розумілося прагнення до вищого пізнання, що відрізняло її від житейських світових та інших форм знання, а також від релігійно-міфологічного розуміння світу. Однак у буденній свідомості протягом багатьох століть існувало і, на жаль, іноді зустрічається і тепер явлення, ніби філософія, як система знань відірвана від реального життя.
Проаналізувати різні оцінки філософії, з’ясувати її справжню суть та значення для духовного життя людини і суспільства, роль у суспільстві, не знаючи специфіки й суверенності філософського знання, неможливо. Отже, суверенність філософії підтверджується і тим, що в ній існує потреба.
Потреба людини у філософській діяльності, знанні формується і розвивається на кількох рівнях, індивідуальному, соціальному, культурному і глобальному, приймаючи на кожному етапі історії конкретний характер.
Філософія потрібна людині і як спосіб ставлення до світу, і як форма само покладання у світі, і як спосіб бути самою собою, і як духовно-практична діяльність по самовдосконаленню, і як спосіб зв’язку індивідуального і загального. Ця потреба загострюється в умовах радикальної зміни внутрішнього і зовнішнього світу людини, яким є сучасність.
Сучасна філософська думка осмислює шляхи дальшого пізнання світу і людини, реалізації актуальних для людства проблем: збереження земної цивілізації, поліпшення біосфери, усунення міжнаціональних конфліктів. Використовуючи засоби масової інформації, преси, філософи аналізують логіку подій, пропонуючи методи і шляхи реалізації насущних проблем.
Отже предметом розуміння філософії є Людина, Природа, Суспільство і Бог в усіх Його іпостасях і у взаємодії всіх об’єктів. У процесі історичного розвитку філософії предметом її дослідження стала людина, й ставлення до природного і суспільного світу.
Філософія – специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не зводяться до окремих наук. Специфічною є її мова. Специфічні методи і засоби дослідження. Своєрідні виводи, аргументація характер дискусій і функцій філософії в культурі.
У чому ж специфіка філософського знання?
Коли ц практиці наукового дослідження треба визначити специфіку якої-небудь сфери інтелектуальної діяльності, наприклад, науки, на допомогу приходить філософія. Таке ж завдання. Але загальне, і вирішується в межах досліджень, що іменується як філософія різних галузей, в тому числі філософія мистецтва.
Світ мистецтва великий і різноманітний. Він сповнений різноманіттям кольорів, звуків, образів. У ньому, як у дзеркалі, відображається найкращі думки і ідеали людства, його трудова діяльність, прагнення до краси і щастя. Барвистість живописного полотна, мелодійна і задушевна пісня чи майстерна гра актора на сцені, або в кінофільмі – все це дає нам етичну насолоду, духовно збагачує.
Мистецтво – естетичне освоєння освіту в процесі художньої творчості – особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образа відповідно до певних естетичних ідеалів; одна з форм суспільної свідомості. Закономірності мистецтва вивчають естетика і мистецтвознавство.
Мистецтво відособлюється в окрему форму духовного життя суспільства. Джерелом становлення художньої творчості є праця – виробництва і спілкування. Вся суспільна практика, в процесі якої людина доцільно формує навколишній світ і водночас розвиває в собі здатність творчості.
На базі мистецтва розвивається художня свідомість суспільства, яка включає в себе не тільки власне мистецьку творчість і її витвори, а й усю сукупність естетично-художніх потреб, смаків, поглядів, норм, ідеалів тощо. які забезпечують активну цінність орієнтацію людей у реальних життєвих обставинах. Мистецтв виховує в людях не лише потребу художньої насолоди, а й здатність творчого ставлення до всіх природних і суспільних явищ.
Завдяки особливостям свого впливу на людину, мистецтво стало фактором виховання і однією з найважливіших складових частин духовної культури, суспільства.
Мистецтво задовольняє незліченні людські запити і виконує численні суспільні функції – пізнавальну, виховну, естетичну.
Висновок. Філософія і мистецтво пов’язані між собою. Філософія як і мистецтво це відображення етичного та естетичного відношення людини до світу. Ці дві науки вивчають і відображають духовне життя суспільства, вони є однією з форм суспільної свідомості. Людина за своєю суттю є істотою творчою, тому будучи орієнтованим на творчості людини, її філософське мислення є постійним прагненням до мудрості.
Філософія як і мистецтво передусім учить мислити, вчить проблемному, творчому підходу до своєї тематики.
Особливість філософського знання, відмінність його від мистецтва полягає у багатозначності філософських ідей, тобто ідеї можуть осмислюватись і розвиватись у різних напрямках.